Лекція Дифтерія Менінгококова.pptx
•Download as PPTX, PDF•
0 likes•522 views
Медсестринство в педіатрії
Report
Share
Лекція Дифтерія Менінгококова.pptx
- 1. Лекція № 14 викладач Тітова Т.В. „ ДИФТЕРІЯ, МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ”
- 2. План лекції • Дифтерія • Менінгококова інфекція
- 3. ДИФТЕРІЯ • гостре інфекційне захворювання, для якого характерний розвиток фіброзного запалення на місці проникнення збудника та явища інтоксикації, що призводять до міокардиту, поліневриту, інфекційно – токсичного шоку, нефрозу тощо.
- 11. Д И Ф Т Е Р І Я C O R Y N E B A C T E R I U M D I P H T H E R I A E Гм ( + ) G r a v i s M i t i s I n t e r m e d i u s Токсигенні та нетоксигенні дифтерійні палички Мікроорганізми ростуть на телурітово - кров’яному агарі Із фільтратів культур дифтерійних коринебактерій виділяють фактори патогенності: Класичний екзотоксин Первинний некротичний фактор Гемолітичний фактор Н е й р а м і н і д а з а б і о л о г і ч н і Г і а л у р о н і д а з а а к т и в н і ф е р м е н т и
- 12. Д Ж Е Р Е Л О І Н Ф Е К Ц І Ї АЛІМЕНТАРНИЙ Ш Л Я Х И П Е Р Е Д А Ч І Б А К Т Е Р І О Н О С І Ї (ГОЛОВНЕ ДЖЕРЕЛО ІНФЕКЦІЇ) ХВОРІ НА ДИФТЕРІЮ Е П І Д Е М І О Л О Г І Я ПОВІТРЯНО-КРАПЕЛЬНИЙ КОНТАКТНО-ПОБУТОВИЙ
- 13. К Л А С И Ф І К А Ц І Я Д И Ф Т Е Р І Ї • І. З а л о к а л і з а ц і є ю • 1. Дифтерія ротоглотки • 2. Дифтерія дихальних шляхів • 3. Дифтерія носоглотки • 4. Дифтерія носа • 5. Дифтерія ока • 6. Дифтерія шкіри • 7. Дифтерія вуха • 8. Дифтерія статевих органів • 9. Комбіновані форми дифтерії • ІІ. З а т я ж к і с т ю • легка форма • середньотяжка форма • тяжка форма • ІІІ. З а п е р е б і г о м • Дифтерія з ускладненнями і без ускладнень
- 14. • ІV. Б а к т е р і о н о с і й с т в о • Бактеріоносійство реконвалесцентів • Бактеріоносійство транзиторне • (одноразове виділення корінобактерій дифтерії) • Короткочасне – до 2 тижнів • Затяжне – більше 1 місяця • Хронічне – більше 6 місяців
- 16. Д И Ф Т Е Р І Я Г О Р Т А Н І Л о к а л і з о в а н а П о ш и р е н а ф о р м а ф о р м а (запальний процес обмежується А. переходить на трахею слизовою оболонкою гортані) Б. Переходить на бронхи
- 33. І етап медсестринського процесу Медсестринське обстеження Скарги матері - загальна слабкість; -озноб, гарячка; -біль в горлі; - задишка Анамнестичні данні -контакт з хворим на дифтерію; -відсутність щеплення Об’єктивно - гіпертермія; -гіперемія, наліт на мигдаликах; -набряк шиї; -збільшення л/в
- 35. ІІ етап медсестринського процесу • Проблеми пацієнта • Гіпертермія. • Біль в горлі. • Збільшення лімфовузлів. • Задишка. • Набряк шиї
- 36. ІІІ етап медсестринського процесу ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ • Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень • Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом • Виконання лікарських призначень • Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду
- 37. Д І А Г Н О С Т И К А: • Б а к т е р і о с к о п і ч н и й м е т о д • Б а к т е р і о л о г і ч н и й м е т о д • С е р о л о г і ч н и й м е т о д (РПГА) (реакція пасивної гемаглютинації) • Ланцюгова полімеразна реакція (ЛПР) (визначення гена дифтерійного токсину)
- 40. ІV етап медсестринського процесу ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ • Ізоляція дитини до негативного результату мазка з зіва і носа на ВL . • Взяття мазків з зіва та носа. • Годувати дитину механічно, термічно щадною їжею. • Здійснювати догляд за зівом, ротовою порожниною. • Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання. • Виконання лікарських призначень: антитоксична протидифтерійна сироватка за методом Безредка, дезінтоксикаційна терапія, антибіотикотерапія , симптоматична терапія.
- 41. П Л А Н О Б С Т Е Ж Е Н Н Я Х В О Р И Х: • Загальний аналіз крові • Загальний аналіз сечі • Кал на яйця глистів • Зіскоб на ентеробіоз • Пряма бактеріоскопія мазка • Мазок із зіва і носа на ВL • Мазок із зіва на патогенну флору та чутливість до антибіотиків • Кров на напруженість імунітету (захисний титр антитіл) • Консультація ЛОР та кардіолога • ЕКГ • Біохімія крові (сечовина, креатинін, загальний білок та фракції, білірубін, трансамінази) • Група крові та Rh – фактор • Коагулограма
- 42. Л І К У В А Н Н Я: • І. Ліжковий режим • ІІ. Введення протидифтерійної сироватки (ПДС) Введення сироватки по Безредко: • Кінська сироватка розведена (1: 100) - введення внутрішньошкірно папула ‹ 1 см негативна реакція › 1 см позитивна реакція підшкірне введення 0,1 мл нерозведеної ПДС • При відсутності загальної та локалізованої реакції через 45 ± 15 хв. необхідну кількість ПДС вводять внутрішньом'язово. А) Доза ПДС визначається формою дифтерії, ступенем інтоксикації і не залежить від віку та ваги хворого. Б) Кратність введення визначається формою дифтерії.
- 43. Метод Урбаха Якщо проба позитивна: Підшкірно ввести 0,5 мл розведеної сироватки Через 20 хвилин підшкірно ввести 2 мл розведеної сироватки Через 20 хвилин підшкірно ввести 5 мл розведеної сироватки Через 20 хвилин підшкірно ввести 0,1 мл нерозведеної сироватки Через 30 хвилин підшкірно ввести всю лікувальну дозу Спостерігати за пацієнтом на протязі 1 години
- 44. Л І К У В А Н Н Я: • Перша доза ПДС відповідає формі дифтерії . • При локалізованій формі дифтерії вся доза ПДС вводиться одноразово. • При локалізованій і поширеній формі дифтерії інтервал між введеннями ПДС складає – 24 години При токсичних 12 годин Комбінованих, гіпертоксичних 8 годин • При пізніх строках від початку лікування первинна доза сироватки збільшується на 1/ 2 від курсової дози, що вказана в таблиці. В) ПДС – вводиться внутрішньом'язово Г) Тривалість введення ПДС не повинна перевищувати 2 доби.
- 45. ІІІ. Е т і о т р о п н а т е р а п і я кларитроміцин (10 мг/кг/ 2 р добу) М а к р о л і д и рулід 5-8 мг/кг/добу Амоксіцилін 20 - 40 мг/кг Рифампіцин 10 - 20 мг/кг Цефалоспорини II і III покоління – цефтазидим 50 – 100 мг/кг цефуроксим 8 мг/кг
- 46. IV. І н ф у з і й н а т е р а п і я • (5% глюкоза, плазма, реополіглюкін) 20 – 30 мл/кг) V. Преднізолон – 2–3 мг/кг на добу або гідрокортизон - 5 - 10 мг/кг • Курс лікування при локалізованих і поширених формах складає – 5 – 7 днів • при важких формах, ускладнених міокардитом – 1,5 місяці •
- 47. V етап медсестринського процесу ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ • Зникнення інтоксикації, покращання загального стану • Зникнення болю в горлі, нормалізація температури. • Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба пам’ятати про міокардит , нефротичний синдром, периферійні паралічі.
- 53. Відповідно до Національного календаря проф щеплень, вакцинацію від дифтерії і правця здійснюють: у 2, 4, 6 та 18 місяців - вакциною, яка захищає одразу від 3 захворювань: дифтерії, правця й кашлюка. Для цього використовують вакцини АаКДП (з ацелюлярним, тобто безклітинним, кашлюковим компонентом) або АКДП (з цільноклітинним кашлюковим компонентом). Обидві вакцини є неживими, формують стійкий імунітет ; у 6 років (ревакцинація) - вакциною АДП (без кашлюк��вого компонента); у 16 років, у 26 – і кожні 10 років (ревакцинація) вакциною АДП-м (зі зменшеним вмістом дифтерійного та правцевого антигенів).
- 54. Менінгококова інфекція • гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється різними серологічними штамами менінгокока, клінічно характеризується ураженням слизової оболонки носової частини глотки, генералізацією процесу у вигляді специфічної септицемії та запаленням мозкових оболон
- 56. Захворювання реєструється у всіх країнах. Найвищою захворюваністю залишається на Африканському континенті, який у довідках ВООЗ у 70-80-ті роки фігурував як “менінгококовий пояс”. Менінгококову інфекцію називали “вбивцею африканських дітей”. В 2002 році зареєстровано 12 тис. хворих, з яких 1500 осіб померли. • Останній епідемічний спалах в Україні закінчився в середині 80-х років. • В останні роки знову відзначено підвищення захворюваності, рівень її коливається у межах 1,92-2,0 на 100 тис. населення, до 1000 випадків на рік. • Летальність в Україні коливається від 14-17%.
- 57. Менінгококова інфекція (МКІ) — гостра антропонозна інфекційна хвороба з аерозольним механізмом передачі збудника, яка характеризується лихоманкою, інтоксикацією, геморагічним висипом і гнійним запаленням оболонок мозку.
- 58. ЕТІОЛОГІЯ менінгокок Neisseria meningitidis, роду Neisseria сімейства Neisseriaceae; бобоподібні коки, що розташовуються попарно (диплококи), оточені капсулою; грамнегативні (Гр); не мають джгутиків, спор не утворюють; у крові, СМР у хворих на менінгококову інфекцію локалізуються переважно внутрішньоклітинно в цитоплазмі поліморфно-ядерних нейтрофілів; при фульмінантних формах менінгококцеміі розташовуються переважно позаклітинно; антигенна структура представлена полісахаридними антигенами капсули і білковими антигенами; серогрупи А, В, С, H, I, K, L, X, Y, Z, 29E, W-135; фактори патогенності - капсула пілі, ендотоксин і IgA-протеази
- 59. ЕТІОЛОГІЯ
- 60. малостійкий в навколишньому середовищі: при 55 ° С гине через 5 хвилин, при 100 ° С - через 30 секунд; погано переносить низькі температури; до 5 діб може зберігати життєздатність при 5-6 ° С; при температурі 18-20 ° С менінгокок зберігається в розпорошеному стані не більше 10 хвилин, однак при вологості 70- 80% відзначають 5-денне виживання; під дією дезінфектантів (1% фенолу, 0,1% розчин пероксиду водню) менінгокок гине через 2-3 хв.
- 61. МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ Етіологія. Збудник - Neisseria meningitidis - грамнегативні кокки, містять ендотоксин, нестійкі в навколишньому середовищі. Епідеміологія. Джерело інфекції — людина (хворі, “здорові” носії). Післе перенесеного захворювання формується стійкий імунітет.
- 62. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ резервуар та джерело збудника — хвора людина або бактеріоносій: - носії менінгокока (не більше місяця); - хворі на менінгококовий назофарингіт; - хворі з генералізованою формою менінгококової інфекції; механізм передачі – аерозольний, шлях передачі – повітряно-крапельний: - механізм «млявий», так як менінгокок локалізується переважно на слизовій оболонці носоглотки, тобто на шляху вдихуваного, а не видихуваного повітря; - важливе значення для передачі збудника мають тривалість, близькість, умови контакту; - небезпечні тривалі тісні контакти в замкненому теплому приміщенні при високій вологості повітря; сприйнятливість – загальна; сезонність – осінньо-весіння;
- 63. Патогенез МКІ
- 64. МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ Локалізовані форми Генералізовані форми носійство інші форми (артрит, іридоцикліт, пневмонія, ендокардит) менінгококцемія менінгіт поєднана назофарингіт
- 66. МЕНІНГІЗМ Менінгізм – стан, який характеризується наявністю клінічної та загальномозкової менінгеальної симптоматики, але без запальних змін ліквору. При спинномозковій пункції рідина прозора і безколірна, витікає під підвищеним тиском до 300-400 мм вод. ст., часто струменем, однак вміст клітин, білка, хлоридів і глюкози не змінені.
- 67. МЕНІНГІЗМ • Клінічні прояви менінгізму викликані не запаленням мозкових оболонок, а їх токсичним подразненням і підвищенням внутрічерепного тиску. Менінгізм може спостерігатися у хворих на грип та інші ГРЗ, менінгококовий назофарингіт, тяжкий тонзиліт, черевний тиф та інші хвороби
- 70. Види висипу
- 71. КЛІНІКА • Інкубаційний період менінгококової інфекції триває від 1 до 10 днів, мінімальний – 12 годин, а максимальний - 20 днів. Класифікація клінічних форм • За поширеністю патологічного процесу: • 1. Локалізовані форми: • а) менінгококове носійство; • б) гострий назофарингіт. • 2. Генералізовані форми: • а) менінгококцемія: типова, атипова, блискавична (надгострий менінгококовий сепсис), хронічна; • б) менінгіт; • в) менінгоенцефаліт; • г) змішана або комбінована (менінгіт + менінгококцемія) • 3. Рідкісні форми: ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія, іридоцикліт.
- 72. ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З МЕНІНГОКОКОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ Шифр МКХ-10 - А 39 Менінгококова інфекція А 39.0 Менінгококовий менінгіт А 39.2 Гостра менінгококцемія А 39.3 Хронічна менінгококцемія А 39.4 Менінгококцемія не уточненої етіології А 39.5 Менінгококова хвороба серця А 39.8 Інші менінгококові інфекції А 39.9 Менінгококова інфекція не уточненої етіології Менінгококова інфекція – антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається менінгококом і характеризується клінічним поліморфізмом від назофарингіту і простого носійства до генералізованих форм – гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту і менінгококцемії.
- 74. НАЗОФАРИНГІТ КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: • початок захворювання гострий, температура від нормальної до фебрильних цифр, триває до 3-х днів; • помірні симптоми загальної інтоксикації; • гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз. ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: • Загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз). • Бактеріологічне дослідження слизу з носогорла. ЛІКУВАННЯ 1.Антибактерійна терапія: рифампіцин 10 мг/кг/добу 3-5 днів, або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин), або левоміцетин. 2.Місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.
- 76. Г Н І Й Н И Й М Е Н І Н Г І Т КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: захворювання частіше починається гостро, раптово, з різкого підвищення температури, сильного головного болю, характерна повторна блювота, виражена гіперестезія; відмічаються симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона; у дітей раннього віку - симптом підвішування (Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад; у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором; судоми частіше - клоніко-тонічного характеру. Вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.
- 84. ЛІКУВАННЯ: Догоспітальний етап лікування: Забезпечення венозного доступу. Антибактерійна терапія - левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в. Глюкокортикоїди 1-3мг/кг по преднізолону. Інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами. Антипіретики. Фуросемід – 1-2 мг/кг. При судомах – діазепам. Стаціонарний етап лікування: Антибактеріальна терапія: цефтриаксон 100мг/кг/добу, цефотаксим – 200мг/кг/добу. При наявності ІТШ - левоміцетін-сукцинат 100мг/кг/добу. Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах із застосуванням глюкозо-сольових розчинів. Ацетазоламід (діакарб) + аспаркам. Доза підбирається в залежності від вираженості гіпертензійного синдрому. Посиндромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування. У періоді реконвалесценції: ноотропні препарати, вітаміни групи В.
- 86. МЕНІНГОКОКЦЕМІЯ • гострий початок, раптово, з підвищення температури до 38-400С; • виражений інтоксикаційний синдром: загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах, блідість шкіряних покривів; • через декілька годин з’являється плямисто- папульозний, а потім геморагічний висип на шкірі, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу з’являється поверхневий і більш глибокий некроз; • можуть спостерігатися крововиливи в склеру, слизову оболонку ротогорла, носові, шлункові кровотечі; • при блискавичних формах – швидко наростають прояви інфекційно-токсичного шоку. КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
- 90. ЛІКУВАННЯ: Догоспітальний етап лікування: Забезпечення венозного доступу. Антибактерійна терапія – левоміцетін сукцинат натрію по 25мг/кг (разова доза) в/в. Глюкокортикоїди – преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3мг/кг по преднізолону – без ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ І ступеню, 10 мг/кг – при ІТШ ІІ ступеню, 15-20 мг/кг – при ІТШ ІІІ ступеню. Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК. Інотропи (допамін) – для підтримки гемодинаміки.
- 92. І етап медсестринського процесу Медсестринське обстеження Скарги матері - загальна слабкість; -озноб, гарячка; -судоми; - головний біль; -геморагічний висип Анамнестичні данні -контакт з хворою дитиною; -переохолодження Об’єктивно - гіпертермія; -судоми; -запаморочення; -блювання; -симптоми Керніга, Брудзинського
- 93. ІІ етап медсестринського процесу Проблеми пацієнта • Гіпертермія. • Блювання. • Судоми. • Головний біль. • Геморагічний висип.
- 95. ІІІ етап медсестринського процесу ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ • Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень • Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом • Виконання лікарських призначень • Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду
- 99. ДІАГНОСТИКА МКІ 1.Пряма бактеріоскопія мазків (забарвлених за Грамом або оброблених 1% водним розчином метиленового синього - виявлення внутрішньоклітинно і позаклітинно розташованих диплококів). 2. Бактеріологічний метод (посів крові, спинномозкової рідини, виділень з носоглотки на сироватковий агар) - матеріал забирається до початку антибактеріальної терапії; - матеріал доставляється у лабораторію не пізніше 2-3 годин; - матеріал зберігається і транспортується за температури 37 ° С.
- 100. 3. Серологічні реакції: - реакція аглютинації, латекс-аглютинації, преципітації, імуноелектрофорезу; - використовують не тільки для ідентифікації, але і для визначення серогрупи менінгококу; - РЗК, РПГА використовують для виявлення антитіл, частіше ретроспективна діагностика. 4. ПЛР – діагностика: - особлива цінність при обстеженні хворих, у яких менінгокок не виявлений у крові та спинномозковій рідині; - виявляють ДНК менінгококу.
- 102. ІV етап медсестринського процесу ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ • Ізоляція дитини до негативного бактеріологічного дослідження слизу з носогорла на менінгокок (2 рази з інтервалом в 3 дні). • Взяття крові на загальний аналіз; проведення спинномозкової пункції. • Годувати дитину рідкою, вітамінізованою їжею. • Здійснювати догляд за шкірою, під час блювання. • Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ. • Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія в/в та в/м, протисудомна, дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, дегідратаційна терапія , гормонотерапія, симптоматична терапія.
- 105. Наказ МОЗ України N 737 від 12.10.2009. Протокол лікування менінгококемії у дітей.
- 106. V етап медсестринського процесу ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ • Зникнення інтоксикації, покращання загального стану • Нормалізація температури тіла . • Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба пам’ятати про розвиток гострої недостатності надниркових залоз, нирок, набряк легень, при менінгококовому менінгіті – абсцес мозку, гідроцефалія, глухота, сліпота, зниження інтелекту, парези і паралічі, епілептичні напади.
- 110. Інфекційно – токсичний шок температура тіла зростає до великих цифр, у перші години захворювання з’являється поширена на все тіло висипка, яка місцями зливається й утворює ділянки крововиливів зі швидким розвитком некрозів і гангрени пальців рук та ніг, провідним стає синдром Уотерхауса – Фрідеріхсена, який клінічно проявляється гострою недостатністю кори надниркових залоз через крововиливи в них.
- 111. Синдром Уотерхауса – Фрідеріхсена гострий початок; ціанотичні елементи на шкірі, які нагадують трупні плями; постійне блювання; падіння артеріального тиску; ниткоподібний пульс; короткочасна непритомність змінюється періодами збудження з судомами; різко виражений менінгеальний синдром при незміненій спинномозковій рідині; анурія; у разі відсутності лікарської допомоги смерть настає через 6 – 48 годин.
- 112. Менінгеальний синдром гідроцефально-гіпертензійні симптоми: різкий головний біль дифузного характеру, повторна блювота, загальна гіперестезія; менінгеальні симптоми: менінгеальна поза, тонічне напруження м'язів спини, ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга і Брудзинського (верхній, середній, нижній); у дітей раннього віку - вибухання (рідко втяжіння) і напруження великого джерельця, позитивний симптом Лесажа, закидання голови.
- 113. Лікування • Суворий ліжковий режим до стійкої нормалізації температури тіла, зникнення менінгеального синдрому та нормалізації показників крові та ліквору, у середньому протягом 10-14 днів; Антибактеріальна терапія цефтриаксон 100мг/кг/на добу цефотаксим 200 мг/кг/на добу меропенем 120 мг/кг/на добу цефепім 100 мг/кг/ на добу ванкоміцин 60 мг/кг/ на добу.
- 114. Догоспітальний етап лікування Забезпечення венозного доступу. Антибактеріальна терапія – левоміцетін сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в. Глюкокортикоїди – преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3мг/кг по преднізолону – без ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ І ступеню, 10 мг/кг – при ІТШ ІІ ступеню, 15-20 мг/кг – при ІТШ ІІІ ступеню. Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК. Інотропи (допамін) – для підтримки гемодинаміки.
- 115. Госпітальний етап лікування Антибактеріальна терапія: при наявності ІТШ препарат вибору - левоміцетин сукцинат в дозі 100мг/кг/добу, при виведенні хворого з ІТШ призначають цефалоспорини третьої генерації – цефатоксим 100- 200мг/кг/добу, цефтриаксон 100мг/кг/добу. При тяжкій формі додатково застосовують аміноглікозиди 3-го покоління – амікацин до 20мг/кг/добу, нетілміцин 1,5-2мг/кг кожні 8 годин. Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах проводиться глюкозо-сольовими розчинами з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат. Посиндромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування
- 121. • Кожна вакцина має свій спосіб введення. Їх колють внутрішньом'язово в плече чи стегно, підшкірно – в шар жиру під шкірою, внутрішньошкірно — безпосередньо в шар шкіри, крапають у рот. • Спосіб введення вакцин залежить від їхнього складу та призначення. • 🧪 Живі вірусні вакцини можна вводити як підшкірно, так і внутрішньом'язово. Це обумовлено тим, що імунна система людини здатна розпізнати живі частки вірусу навіть у разі неглибокого введення у шкіру. До живих вакцин належать щеплення проти кору, епідемічного паротиту, краснухи.
- 122. 🧪 Неживі вакцини та анатоксини вводять лише внутрішньом’язово. Вони містять вбитий вірус, тому їх потрібно вводити глибоко, щоб імунна система розпізнала його і сформувала імунну відповідь. Якщо неживу вакцину ввести підшкірно у жировий шар, то організм просто не відреагує на неї, а таке щеплення вважатиметься недійсним. До неживих вакцин належать вакцини проти дифтерії, правця, кашлюка, Хіб-інфекції, гепатиту B, інактивована вакцина проти поліомієліту.
- 123. • Живі бактеріальні вакцини, до яких належить вакцина проти туберкульозу БЦЖ, вводяться лише внутрішньошкірно. • Підшкірне чи внутрішньом'язове введення вакцини БЦЖ може призвести до ускладнень.
- 124. • Деякі вакцини, як оральна поліомієлітна вакцина, вакцина від ротавірусу, крапають у рот для того, щоб сформувати місцевий імунітет у кишківнику. • ⚡ Зараз розробляються вакцини у формі спреїв, які можна забризкувати в рот чи ніс.
- 125. Якими бувають і як працюють вакцини • https://www.youtube.com/watch ?v=4fQkCyvyUjg
- 126. Дякую за увагу!