HMS Conqueror (S48)
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Назва: | HMS Conqueror (S48) |
| Будівник: | Cammell Laird |
| Закладений: | 5 грудня 1967 року |
| Спуск на воду: | 28 серпня 1969 року |
| Прийнятий: | 9 листопада 1971 року |
| Виведений: | 2 серпня 1990 року |
| Доля: | Очікує на утилізацію |
| Основні характеристики | |
| Водотоннажність: | 4 900 т |
| Довжина: | 86,9 м |
| Ширина: | 10,1 м |
| Двигуни: | ядерний реактор Rolls-Royce PWR |
| Екіпаж: | 103 |
| Озброєння: | 6 x 533-мм торпедні апарати |
HMS Conqueror (S48) — атомний підводний човен ВМС Великої Британії, другий корабель типу «Черчілль». Відомий участю в англо-аргентинському конфлікті. Єдиний атомний підводний човен, що потопив бойовий корабель.
Замовлено 9 серпня 1966 року. Єдиний з усіх човнів цього типу, який будувався на верфі Cammell Laird у Біркенхед. Субмарина спущена на воду 28 серпня 1969 року. У 1972—1973 роках пройшла середній ремонт (з перезавантаженням активної зони) та модернізацію на верфі в Чатемі[1].
Входила до складу флоту метрополії (англ. Naval Home Command), базувалася на Фаслейн (Клайдбанк). Оперативно підпорядковувалася командуванню підводних сил НАТО в Північній Атлантиці (NORSUBLANT).
Навесні 1982 року субмарину було виділено для дій проти Аргентини у Південній Атлантиці. Вийшла з бази 3 квітня. Після триденного стеження, 2 травня двома влученнями потопила аргентинський крейсер ARA General Belgrano[2]. Для атаки використовувала прямойдучі торпеди Exocet Mk8. За офіційною версією, кораблі супроводу крейсера — есмінці «Іполіто Бушар» та «П'єдра Буена», у сильному тумані втратили візуальний контакт із «Бельграно»[3] і не змогли організувати пошук та переслідування «Конкерора». Повернулася до бази 4 липня, після закінчення бойових дій.
У серпні 1982 року човен, спільно з американськими військовими, брала участь в успішній операції " Офіціантка " із захоплення радянської секретної гідроакустичної станції в Баренцевому морі[4][5].
Виведена з активного складу 2 серпня 1990 року. Після вивантаження активної зони та періоду відстою на базі Девонпорт знаходиться в утилізації.
- ↑ http://www.globalsecurity.org/military/world/europe/hms-valiant.htm [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.] Valiant/Churchill
- ↑ Elliott, Francis (28 грудня 2003), 'Belgrano' ordered to attack British ships on day before sinking, secret report reveals, The Independent, London, архів оригіналу за 23 грудня 2008, процитовано 25 лютого 2009
- ↑ Соломонов П. В., Соломонов Б. В., Волков А. Е. Корабли Фолклендской войны: флоты Великобритании и Аргентины. — Москва : Морская коллекция, 2007. — № 2 (1 серпня). — С. 26.
- ↑ Британцы рассказали, как украли у СССР секретный военный прибор (рос.). РосБизнесКонсалтинг. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Neil Tweedie (12 жовтня 2012). HMS Conqueror’s biggest secret: a raid on Russia (англ.). The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка)
- Rossiter, Mike. Sink the Belgrano. — Bantam Press[en], 2007. — ISBN 978-0-593-05842-8.
- Hansard: Loss of the control room log of HMS Conqueror [Архівовано 17 квітня 2022 у Wayback Machine.]